Харків – столиця українського джазу

20 століття принесло кардинальні зміни у те, як ми слухаємо музику. Від живих виступів у парках до перших записів на платівках і стрімкого розвитку радіомовлення — музика поступово змінювала свою роль у житті мешканців Харківщини. Вона поширювалася через професійні та аматорські колективи, виконувалася в театрах, клубах і культурних центрах, здебільшого маючи народно-революційне спрямування. Водночас у Харкові активно діяли музичні об'єднання, що просували нові форми музичної культури, впливаючи на смаки містян.

Особливої популярності в промисловому Харкові набув джаз. Це музичне мистецтво виникло на початку XX століття в США, поєднавши африканську та європейську культури. Вважається, що слово "jazz" походить від сленгового "jasm", що означає "дух", "енергія" або "сила". Батьківщиною джазу є Новий Орлеан. Попри те, що джаз спочатку вважався "музикою африканців" і зазнавав дискримінації, він невпинно проникав на танцполи й поширився по всій країні. Серед відомих імен — Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон, Елла Фіцджеральд.

Головні особливості джазу – це ритм та імпровізація. Ці два елементи одразу припали до душі "молодим будівникам нового світу".

Джаз в Україні та Харкові

Джаз почав проникати в Україну на початку 20 століття, імовірно, завдяки гастролям іноземних музикантів та поширенню грамофонних записів. У 1919-1934 роках Харків був столицею України, що сприяло бурхливому розвитку творчого життя. Тут зосередилися наукові, культурні, освітні та промислові центри. Швидко розвивалися література й театральне мистецтво, створювалися музеї, філармонія, вищі музичні заклади та бібліотеки. Тож цілком закономірно, що саме тут, у період "золотого віку" харківської культури, розвинулося джазове мистецтво.

У 1919-1924 роках харків'яни вперше познайомилися з джазом завдяки композитору Ісааку Дунаєвському, який у своїх виставах використовував елементи американської танцювальної музики. Однак сам Дунаєвський поїхав з Харкова ще до появи перших місцевих джазових колективів.

У вересні 1925 року в харківській газеті з'явилося оголошення про створення джазового ансамблю під керівництвом Юлія Мейтуса. До складу джаз-банду увійшли скрипка, ксилофон, рояль, ударні та шумові інструменти, а особливий акцент робився на мультиінструментальності учасників. Офіційний виступ колективу відбувся 29 грудня 1925 року в Харківському державному драматичному театрі, де музиканти виконали твори європейських та афроамериканських авторів. Музикознавці вважають цей концерт першим українським виступом джазової музики. На жаль, цей виступ виявився для Мейтуса останнім, адже він зосередився на композиторській діяльності.

У 1926 році Харків приголомшив концерт американської джаз-банди Сема Вудінга. Ці події сприяли тому, що Харків стали називати "столицею українського джазу". У 1928 році на прем'єрному харківському радіомовленні відбулося перше в УРСР джаз-ревю "Алло, на хвилі 477" за участю театру "Березіль", де джаз поєднувався з українськими коломийками. Вже через рік у місті з'явився перший український театральний джаз (теа-джаз) під керівництвом Бориса Ренського, який багато гастролював СРСР.

Незважаючи на популярність, розвиток джазу в Харкові та інших містах СРСР відбувався під впливом радянської ідеології та цензури. Його сприймали як "західний, буржуазний" феномен, що обмежувало його поширення. Проте джаз все одно знаходив своїх шанувальників і виконавців.

Розвиток джазу в складні часи

У період 1930-1950 років при інститутах, кінотеатрах і заводах створювалися естрадно-джазові ансамблі та оркестри. Серед них: джаз-театр Харківського музичного театру Всеукраїнського будинку Червоної армії (керівник О. Менокер, 1937), теа-джаз ЦК південних залізниць (А. Петрусь, 1938), оркестри при кінотеатрах та інших установах. Цей період був сприятливим для розвитку джазової музики в Україні та СРСР. Однак у 1940 році слово "джаз" було під негласною забороною в ЗМІ, а у 1948 році ЦК ВКП(б) видав постанову про заборону виконання та прослуховування джазової музики на всій території СРСР.

Попри заборони, джаз у Харкові не зник. Його продовжували виконувати в ресторанах "Харків", "Динамо", "Інтурист", "Люкс". Навіть за відсутності нот музиканти підбирали американські джазові композиції на слух.

Новий етап розвитку харківського джазу пов'язують з Олександром Литвиновим. Він працював з естрадними колективами в навчальних закладах і Будинках культури, вплітаючи джазові елементи у виконувані твори. Влітку 1970 року в Харкові урочисто відкрився перший джазовий клуб, але, на жаль, закрився за кілька тижнів.

Хоча в 1970-1990 роках у державі все ще відчувалося несхвалення "буржуйського" джазу, у Харкові він набув величезного потенціалу, який вже неможливо було стримувати, і розквітнув з новою силою.

Сьогодні в Харкові діють джазові клуби, де регулярно відбуваються концерти. А в Україні проводяться великі джазові фестивалі, такі як «Jazz Bez» та «Leopolis Jazz Fest» (колишній «Alfa Jazz Fest»), які збирають музикантів та любителів джазу з усього світу.

Цікаво, чи відвідував ти коли-небудь джазові концерти?

{jcomments off}