arch

Бібліовісті

Рубрика «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» - 16

Ідея нової рубрики Харківської обласної бібліотеки для дітей «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» виникла під час карантину як нагальна потреба часу. Веде її співробітник нашої бібліотеки, журналіст, Олександр Кузьменко. Маємо на меті познайомити вас, любі наші читачі, з літературними особистостями України.

 

 

"Матеріальні цінності відносні та ніхто не скасовував спраги духовної. Марія Слободяник"

Maryja Slobodjanujk DneprМарія Слободяник, молода поетеса з міста Кам’янське Дніпропетровської області.
Ми поговоримо з нею про джерела натхнення та літературний процес у часи карантину.
Доброго дня! Розкажіть трохи про себе та Ваш життєвий шлях.


Напевно, сама доля означила для мене шлях у творчий світ, в якому живуть мої батьки та їхні друзі. В Дніпродзержинську (нині – місто Кам’янське), де я народилася у середині 90-х років, був великий творчий осередок, до якого входили артисти драматичного театру, професійні художники, музиканти, літератори. Мої батьки, як журналісти, були пов’язані з ними по роботі, а за покликанням душі (моя мама – поет) – однодумці. Тому не дивно, що змалку я вже малювала, причому одразу проявився мій характер у малюнку. Це зазвичай бути швидкі замальовки людей, яких зустрічала на вулиці. Коли мені було років шість, татові пощастило придбати для мене рідкісну книгу – «Карикатури» Херлуфа Бідструпа випуску 1975 року. Я могла годинами гортати сторінки з гумористичними сюжетами, до того ж подобалося, що вони зображувалися графічно. Я підсвідомо обрала такий принцип малювання, адже колір створює емоційний фон і відволікає від сприйняття змісту. Тобто, говорячи образно, графіка є суттю моєї натури. Потім, коли навчалася у художній школі, отримала знання про основи академічного малюнку, що допомагало ілюструвати улюблені книги. До дитячої літератури, якої було вдосталь, потроху почали додаватися книжки з батьківської бібліотеки, які чимось викликали мій інтерес. Такі як, наприклад, ранні твори Миколи Гоголя та п’єса Моріса Метерлінка «Синій птах». У Міжнародному дитячому конкурсі «Чарівна книжка» мої ілюстрації до повісті «Вій» отримали ІІ місце. А цикл графічних робіт до «Синього птаха» був дипломною роботою у художній школі. На літніх канікулах після четвертого класу я за своєї ініціативи прочитала роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита», потім не раз перечитувала вже у дорослому віці. У моїй поетичній присвяті Маргариті є рядки, в яких вона звертається до Майстра: «Для нас з тобою був би вічним рай, та я на тебе виміняла душу».
Сам собою означився й вибір подальшого життєвого шляху. По закінченні школи я вступила до університету на філологічний факультет зі спеціалізацією перекладознавства. Тоді навіть не уявляла собі, наскільки може захопити наука, яка дає знання, що потребують складних практичних досліджень, а головне – була приголомшена усвідомленням, що далеко не всі переклади наближені до оригіналів. В українсько-канадському альманасі «Крила» було опубліковано мій перший переклад вірша Едгара Алана По «Ворон». А пізніше я захопилася відтворенням в українській мові сонетів Шарля Бодлера. До його творчості, як і до інших зарубіжних майстрів слова, мою увагу привернув батько, який з часів навчання на філологічному факультеті зібрав чималу бібліотеку світової класики. На перших курсах я також переклала шість пісень «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі. Переклади творів усіх вищеназваних авторів увійшли до моєї першої збірки «Потойбічне», яка вийшла друком у видавництві «Лілія» (м. Хмельницький) у 2018 році. Під кінець навчання повернулася до започаткованої раніше роботи над сонетами Адама Міцкевича та зробила близько 20 перекладів поезій Марини Цвєтаєвої. Їм і присвятила свою другу книгу «Третє століття» (2019).
Відтворюючи написане кимось, перекладач, як музикант, повинен максимально відтворити динаміку та глибину почуттів автора. Така творча співпраця виснажує, але все ж натхнення з’являється час від часу, і тоді пишуться вірші, новели, невеличкі п’єси. Деякі з них опубліковані у часописах «Склянка часу» (Україна-Німеччина), «Серце Європи» (Хмельницький) та інших популярних альманахах.
Чим Ви займаєтесь під час карантину? Можете дати поради, як провести з користю цей час?
Багато хто зазначає, що під час карантину природа запустила систему самоочищення. Приблизно таке ж перезавантаження не завадило би й нашим громадянам. Було би приємно дізнатися, що хтось під час самоізоляції усвідомив відносність матеріальних цінностей. Саме матеріальних, тому що соцмережі заповнені кулінарними рецептами зі світлинами. Але ніхто не скасовував спраги духовної, яку можна втамувати, наприклад, читанням якісної літератури.
Майже два роки тому моя мама, Ірина Слободяник стала засновником громадської організації «Творче об’єднання «Альтернатива», яке на сьогодні має у складі майже двісті учасників в Україні та за її межами. У Кам’янському ми організували декілька художніх виставок, минулого року провели молодіжний поетичний конкурс імені Олеся Завгороднього, нашого земляка, відомого поета та перекладача з фінської, естонської, французької та інших європейських мов. За результатами конкурсу було видано альманах «Легіт». Щойно підбили підсумки І Міжнародного молодіжного конкурсу одного сонета «CHERCHE LA FEMME» імені Шарля Бодлера. Ідея була моя і як керівник молодіжної секції «ТО «Альтернатива» я взяла на себе його організацію. Сподіваємося, в авторів з’явиться інтерес до більш ретельного вивчення форми сонета, який рятує красу поезії протягом восьми століть.
Що надихає Вас на творчість?
Основною творчою діяльністю зараз для мене є переклад. Натхнення – поняття ліричне, але без нього перекладання творів, особливо – поетичних, практично неможливе, від нього багато в чому залежить результат опрацювання складного матеріалу. Допомагає те, що я маю можливість обирати твори, які мені подобаються. В них є зерно мудрості, певна мораль, в основному це та класика, що входить до програми старшої школи та вишів. Свої збірки поезії та перекладів я презентувала у міських та обласних бібліотеках, в університеті та інших навчальних закладах. В одну зі шкіл мене запросили на урок зарубіжної літератури. Приємно була здивована, що під час читання сонетів Адама Міцкевича в перекладі та оригіналі в класі запанувала тиша. Польська мова сподобалася учням, вони сприйняли всю повноту почуттів автора в дивних співзвучних словах. Це приклад того, що натхнення з’являється тоді, коли розумієш, що кропітка праця не була марною і можна продовжувати вдосконалюватись, робити відкриття для себе і для інших у такій безцінній сфері культури.
Про літераторів кажуть, що вони – володарі слова. Що читачі можуть взяти з Ваших поезій?
Серед прозових творів у мене є «Притча про володаря птахів», опублікована у 2017 році в альманасі «Склянка часу». За сюжетом чоловік має денних та нічних птахів, які здатні подовжувати час. Дізнавшись про таку вигідну можливість, люди почали скуповувати їх, безкінечно подовжуючи час, щоб встигнути якомога більше. Ненаситність призводить покупців до виснаження, а чоловік стає неймовірно багатим. В результаті він залишається один у спекотній пустелі, ставши володарем золотих насипів. Спорожнілий дзбан, в якому були ягоди для годування птахів, він заповнив монетами і вони почали випадати в отвір, по-своєму підраховуючи час.
Літератор може бути володарем слова, якщо розуміє його справжню цінність. Віддане на поталу, воно зникне в юрбі. Той, хто вважає себе причетним до творчих процесів у літературі, повинен усвідомлювати, що він несе відповідальність за кожне слово перед читачем, перед народом, який виховує. На жаль, сьогодні розповсюдженим явищем є багатотиражні видання книжок в авторській редакції з безліччю граматичних помилок та матеріалом, який не відповідає жодним літературним нормам. А видавництва лише виконують друкарські роботи, чим сприяють створенню культурного колапсу. Що може читач взяти з моїх поезій, залежить від нього. Мене хвилюють, в першу чергу, проблеми соціуму, захисту духовних цінностей. Майже всюди є доля сарказму і суму, як і в житті.
Яких письменників Ви можете порадити – закордонних та вітчизняних?
Надаю перевагу класичній світовій літературі. Крім вищеназваних авторів, яких перекладала, можу порадити прозу Альбера Камю, Жана-Поля Сартра, Габріеля Гарсіа Маркеса. З вітчизняних глибоко шаную Лесю Українку та Івана Франка за їхні потужні перекладацькі дослідження. Також подобається певна нота декадансу у їх творах. Чимало вподобань залишилося незмінними. Я в захваті від творчості містичного у своїй природі Миколи Гоголя. Він створював свої ранні сюжети на основі фольклорних джерел і його магія не має ніякого відношення до моди під назвою «фентезі». Не постаріли у плині часу і гоголівські портрети бюрократів та підлабузників. А одну з провідних його тем я згадую у своєму вірші: «Сучасні комерційні мертві душі, не викликайте Гоголя з пітьми!». Мудра і сумна, по-дитячому чиста п’єса Моріса Метерлінка «Синій птах» може сподобатися тим, хто замислюється над сенсом буття. Це щось подібне до «Маленького принца» Екзюпері, але для дорослого читача.
Що пишете зараз? Які у Вас плани на майбутнє?
Останнім часом перекладала Данте «Божественна комедія». Вже є майже половина тексту з розділу «Пекло». Зараз перекладаю поезію своїх зарубіжних друзів-поетів середнього покоління з Польщі, США та Білорусі. Їх творчість має спільний мотив, близький і мені – соціум: жорстокість копів Нью-Йорка, польська лікарня зі спустошено-білими палатами, втеча від типовості у пострадянській Білорусі. Справжній поет завжди має громадянську позицію і надає перевагу правді. Той, хто ніколи не піднімає у поезії проблемних питань, як на мене, затятий конформіст.
Щодо творчих планів, то вони, в першу чергу, стосуються «Альтернативи». На нашому сайті ми вже другий рік проводимо літературний марафон «ПОеЛІTa», в якому поширюються вірші талановитих авторів з різних областей України. Зазвичай, притримуємося певної тематики на кожному етапі. Звичайно, плануємо конкурси, які допомагають відкривати нові імена та популяризувати творчість зрілих поетів. Це важливо, адже від кожного з літераторів залежить подальший розвиток чи занепад літератури та культури в цілому.
Хотілося б закінчити нашу розмову на оптимістичній ноті. Мабуть, це буде побажанням творчих успіхів усім, хто служить Слову!
Красно дякую Вам за розмову!


Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків


Довідка: Марія Слободяник народилася 14 жовтня 1995 року у Дніпродзержинську (нині – місто Кам’янське) Дніпропетровської області. Випускниця Дніпровського державного технічного університету, факультет філології (кафедра перекладу). Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Автор збірок поезії та перекладів «Потойбічне» (2018), «Третє століття» (2019). Керівник молодіжної секції ГО «Творче об’єднання «Альтернатива»(м. Кам’янське, Дніпропетровська область). Лауреат Міжнародної літературної німецько-української премії ім. Олеся Гончара (2019) та обласного (Дніпропетровська обл.) Всеукраїнського патріотичного літературного конкурсу ім. Валер’яна Підмогильного (2018). Публікації в альманахах «Крила»(м. Рівне), «Серце Європи»(м. Хмельницькій), «СКІФІЯ»(м. Канів, Черкаська область), літературно-художній інтернет-журнал «СТОС»(Сучасна творчість он-лайн сьогодні), віснику поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора»(м. Канів).

 

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Вверх