arch

Бібліовісті

Рубрика «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю» - 14

 

Ідея нової рубрики Харківської обласної бібліотеки для дітей  «Літературна Україна: ексклюзивне інтерв’ю»  виникла під час карантину як нагальна потреба часу. Веде її співробітник нашої бібліотеки, журналіст, Олександр Кузьменко. Маємо на меті познайомити  вас, любі наші читачі, з літературними особистостями України.

 

"Час невпинно диктує моду на все. Світлана Кас’яненко"

 

Svitlana-Kasjanenko-1Різні часи – різні ідеї… Раніше, світ був ширшим, не скутим тісними рамками карантину. Втім, як показує практика, для письменників, піснярів, художників, таке усамітнення дає шанс для написання нових творів.

Знайомтесь – Світлана Кас’яненко: дитяча письменниця, автор та виконавець багатьох різножанрових українських пісень, волонтер, яка від’їздила зі своїми концертами на фронт до військових на східні терени України в найтяжчі роки війни.

Доброго дня, шановна пані Світлано! Як Вам карантиниться серед весни? Як знаходите місце для позитиву посеред стресу, страху та усамітнення?

Скільки вільного часу, це дійсно подарунок! Збираюся з думками, аналізую, і чергую корисне із ще кориснішим: мию вікна, перу та прасую тюль, вішаю співаючи! Розмовляю з песиком та вазонами…головне, щоб вазони не відповідали! (посміхається). Перед написанням чогось доброго, потрібного, з повчальним ефектом,намагаюся не вмикати новин та не заходити на стрічку фб. А ще на мене неймовірно впливає Сонечко! Коли воно є, мої твори чистіші і світліші! Коли я була маленькою, думала, що Сонце – наш Бог. Радію йому, ніколи не ховаюся в тінь, і пишу дитячі пісні лише вдень!

 

 

І що виходить з під Вашого пера? Щось позитивне?

Звісно. Зараз період для написань, а потім буде період для записування фонограм та відеороликів. Не люблю наперед нічого казати, але здається вийшло три хороші пісні. Одна – дитяча, на День міста, назвала її «Добрий день»; інша – для жіночого колективу і назвала «Черешенька», третя жорсткіша, про наболіле, тож нехай полежить у шухляді, бо негативу й так вистачає. Коли є пісні про все, тоді вже не хочеться повторюватись, бо вважаю, хай краще буде пісня одна, варта уваги, ніж десяток пустопорожніх. Але буває й так, що геть непримітна пісня одягнена в правильну фонограму і подана чуттєво, щемливо передані вібрації може витіснити модний хіт. Є теми які з моди не вийдуть ніколи! Це про головне: мати, родина, любов.

Чи є у Вас улюблені виконавці? Що може обурювати Вас у творчості інших?

Є гурти яких вже немає, і це прикро. У кожного своя доля: розлетілися по світу. Повторити таких важко – професіонали! Зараз я про дитячий гурт «Ластівка» – вихованців Солом’янського Будинку дитячої творчості (м. Київ). Неймовірні були голоси і діти! Але звісно було й обурення. Це коли люди беруть пісню, і починають переробляти на свій лад. Тоді у мене виникає питання: якщо можеш писати рядки сам, то чому не створиш своє? Якось надіслали мені цілий кліп, коли дівча у вінку йде берегом річки та й співає мою пісню. Але замість слова «купіль» співає слово «кужіль»…. Ось і виходить, що не в купіль кидає любистку, а в кужіль, значить не знає про що йдеться… але ж ганьба автору! І куди потім ту роботу покажеш? Але є й люди з високим вихованням: колись знайшов мене керівник хору зі Шполянщини, зателефонував, аби запитати, чи можна два рядочки змінити у пісні про Тараса Григоровича? І коли одразу ж отримав добро, то зрадів, як дитя!

Яку думки Ви прагнете донести до слухача Ваших пісень? В чому полягає головний меседж-послання?

Справжність, у всіх її проявах. Хочу, щоб усе було натуральним. Без фальші, маскування, окозамилювання.

А які у Вас улюблені музичні твори?

Люблю романси. Вони мені пасують. Це мій стиль. Якщо взяти гумор чи народний спів, – я створюю, мені подобається, але сама не виконую, бо мені це не личить. Не той образ, чуже… Ось пишу я пісню про Солоху, уявляю виконавицю таку пишну, добротну, з декольте, червоними губами : – Ой, гуділо все село, про мене – Солоху, бо чужих чоловіків любила потроху: в понеділок Василя, а вівторок Гриця… а сама ж така гарненька, в соку молодиця! Куди ж мені виконувати таке, коли народжене із певним задумом?

А Ваші поїздки на фронт, як волонтера. Ще їздите?

Ні. На 116 поїздці поставила крапку. Дали з Костянтином Олійником більше 400 концертів. Створила альбом пісень «У 5-му куті», який презентувала у 2018 році. З порожніми руками їхати туди не хочеться, везти лише себе і свої наряди якось незручно… Хоча підтримувати бійців, то свята справа, бо не може бути так, що вони окремо, а ми окремо. Війна – наше спільне горе, коли везеш свої пісні, своє живе спілкування, добреники, та необхідні речі, обереги, хрестики… Тоді, виходить, що їжа для тіла, для підтримки енергії; а от пісня – для того, щоб їх увіковічнити в історії, виразити повагу; ну і хрестики, іконки – це духовна частина поїздок. Практика показала, що останнє найнеобхідніше – любов. Добре, материнське, лагідне, щемливе, любляче Слово. Багато з них переосмислили життя в страху,я добирала самі найкращі слова для підтримки, а вони не шкодували сліз. Волонтер – це поклик. Коли відчуваєш потрібність у тобі, коли можеш підтримати у важку мить,- це чудове відчуття. Давати краще, ніж брати!

Чим корисним займаєтесь на карантині?

Створила авторську програму “Місія з Світланою Кас’яненко” на інтернет-радіо, де висвітлюю активних, чудових, багатогранних людей. Нині митця, художника, артиста на екранах не побачиш – лиш політики та їх дебати. Тому, показуючи та висвітлюючи талановитих людей, я хочу спонукати інших бути активними, і приємно зробити гостю програми, показавши, що він потрібен, та є авторитетним. Думаю, якщо кожного дня дарувати світу краплинку світла, то таки буде світліше.

Наостанок, хочу спитати, що побажаєте нашим читачам?

Не переймайтеся, але дотримуйтеся правил карантину! Піднімайте свої вібрації, ідіть в ногу з часом!. Використайте цей дорогоцінний час для необхідних речей! Роззуйте очі – роботи море! І саме головне: НАБУДЬТЕСЯ РАЗОМ. Досхочу…

Дякую за розмову!

Олександр КУЗЬМЕНКО, Харків

 

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Вверх