Бібліовісті

З новорічними вітаннями – до Ржавця

Подробности

Опубликовано 02.01.2018

Напередодні новорічних свят кожен вірить у дива, а сама святкова атмосфера, якою нібито насичене повітря, сприяє тому, аби вчинити якусь добру справу. От і фахівці Харківської обласної бібліотеки для дітей спільно з благодійним фондом «ВОЛОНТЕРИ: ДОРОСЛІ – ДІТЯМ» вирушили 27 грудня до Ржавецького психоневрологічного інтернату, у якому перебувають чоловіки, віком від 27 років. Більша частина з них – колишні безбатченки з дитячих будинків, інтернатів, які потрапляють туди доживати свого віку.
Тільки-но гості під’їхали до інтернату, як машину оточили найбільш моторні та допитливі чоловіки. Це й не дивно – до них приїжджають не так часто. Трохи ознайомившись із затишними кімнатами інтернату, звернули увагу на неймовірні роботи: дерева й фігурки з бісеру, вишиті й намальовані картини, в’язані серветки й власноруч зроблені маленькі лялькові будиночки з вікнами й дверима, а найдивовижніше те, що в них навіть вмикається світло

Уважно оглядаючи тендітні й вишукані роботи, виникло нестерпне бажання влаштувати аукціон, а зібрані кошти витратити на інтелектуальні потреби вихованців цього інтернату.
Насамперед психолог бібліотеки, Олена Шоно, провела своєрідні ігри на знайомство. Піднімаючи руки, плескаючи в долоні, чоловіки на декілька хвилин відчули себе безпосередніми дітьми. Також під чуйним керівництвом співробітника бібліотеки кожен зробив яскраву паперову собачку – символ прийдешнього року.
Та все ж найбільшим подарунком для вихованців інтернату стала участь у театралізованій виставі, під час якої кожен мав змогу спробувати свої акторські здібності. Вони залюбки перевтілювались у героїв оповідання «Ялинка» В. Г. Сутєєва. Завдяки старанням акторів-початківців з’явилися хитрюща Лисичка і голодний Вовк, добросердні Зайченята й Білочки, цілеспрямований Сніговик і заспаний Ведмідь, а також довгоочікувана Ялинка. Зі своїми ролями впоралися вправно: Лисичка-Ваня відтворив метушливість і хитрість своєї героїні, Сніговик, хлопчик на інвалідному візку без ніг, усіма силами намагався втілити мету – принести листа й виконати доручену йому місію – доставити Ялинку дітям. По завершені вистави усі сфотографувалися.
Для співробітників бібліотеки це був перший досвід спілкування з такою особливою аудиторією. Безпосередні й щирі, як діти, усміхнені чоловіки по закінченні зустрічі ще довго не хотіли розходитися й відпускати нас, запрошували приїздити ще. На очі наверталися сльози від болю за цих людей, що у душі назавжди залишаться дітьми…
З розповіді водія Олександра, постійного гостя інтернату, ми дізналися, що деякі з цих чоловіків навіть можуть грати на баяні. Можливо, тому спів вишуканої Катерини Дубовік, кандидата наук, викладача Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, під акомпанемент гітари налаштував їх на ліричний лад. Не дарма ж кажуть, що мову музики розуміють усі.