У Харківській обласній бібліотеці для дітей консультує психолог.
Якщо перед вами постала проблема психологічного характеру,
яку важко вирішити самотужки,
Ви можете зустрітися з ним у бібліотеці особисто або поспілкуватися у режимі онлайн.
Наш психолог обов’язково дасть кваліфіковану пораду.

Перший раз у шкільний клас або як "первачку" допомогти адаптуватися у школі

 

1 клВітерець замітає золоте листя, лунає дзвоник і галасливі дітлахи-першокласники вибігають на шкільне подвір’я вдихнути свіжого повітря та поділитися з любими матусями новими знаннями, які їм сьогодні переказав Учитель.

І кожний малюк по-своєму переживає ці перші осінні дні, знайомство зі школою та процесом навчання, відчуття себе у новому статусі Учня, прилаштування до нових вимог та очікувань. І всім першокласникам важливо розуміти, що попри будь-які зміни найцінніше залишиться: ніжні мамині обійми, теплі слова підтримки, дорогоцінна увага і час, проведений разом зі всією сім’єю.

 ___________________________________________

 

У перші дні багаторічної шкільної праці у малечі відбувається адаптація – пристосування організму до нових вимог оточуючого середовища. Цей період може тривати від 2 тижнів до 6 місяців в залежності від індивідуальних особливостей першокласника.
Вступаючи до 1 класу, дитина відчуває на собі величезний вплив внутрішніх і зовнішніх факторів:

  • психологічна, соціальна та інтелектуальна готовність до школи,
  • стан здоров’я,
  • індивідуальні фізіологічні особливості, темперамент,
  • ранні підйоми, необхідність вчасно бути на уроках,
  • розширення соціальних зв’язків,
  • сила і насиченість враженнями впродовж дня,
  • активна робота та утримання на високому рівні психічних пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення, сприйняття) під час занять в школі,
  • отримання оцінок,
  • організація виконання домашніх завдань,
  • вимоги вчителя і побудова стосунків із ним,
  • вимоги батьків та рівень комфорту у сімейних стосунках,
  • новий формат стосунків з іншими дітьми,
  • відвідування додаткових гуртків, секцій та занять,
  • збільшення обсягу емоційного навантаження тощо.

Батькам «первачків» буде корисно навіть взяти відпустку у вересні (якщо є така можливість). Усвідомлення, що мама вдома, не перевантажена труднощами на роботі, значно може допомогти дитині звикнути до нового режиму. Якщо ж батьки працюють, вони все одно чимало можуть зробити.

Один з найважливіших аспектів успішної адаптації – організація режиму дня. Звертаємо вашу увагу на деякі важливі моменти:

  • усе на світі підкорюється певним ритмам. І організм дитини, звикаючи до певної структури діяльності у часі, стає більш слухняним. Важливо чергувати різні види навантаження та підтримувати фізичні сили: підйом, сніданок, уроки в школі, обід, відпочинок, виконання домашніх завдань, відвідування додаткових гуртків, прогулянка, вечеря, підготовка до сну, сон;
  • дитина повинна спати не менше, ніж 10 годин;
  • підйом повинен бути м’яким. Дозвольте дитині підніматися хвилин через 10 після того, як прокинеться;
  • для підтримки фізичних сил (на 1-2 уроках) корисно запропонувати малюку легкий сніданок: солоденька каша, бутерброд із сиром або банан тощо;
  • інтелектуальні навантаження краще робити зранку (9.00-11.30). Оптимальний час для виконання домашніх завдань – 15.30-17.30;
  • у дитинстві внутрішній комфорт особливо залежить від харчування. Відсутність апетиту – сигнал для батьків про певні труднощі. Подальша діяльність у гуртках після повноцінного обіду;
  • після обіду дитині необхідна мінімум година, щоб відпочити та оговтатися. Краще не перед телевізором, а пограти з водою, піском, пластиліном, помалювати чи зробити аплікацію, щоб зменшити рівень емоційного та фізичного напруження під час першої половин дня;
  • вироблений ритуал виконання уроків удома значно допоможе упродовж подальшого навчання;
  • за 2-3 години до сну можна погуляти або дати дитині можливість погратися, подивитися телевізор (не більше 30 хвилин). Запропонувати легку вечерю за 1-1,5 години до нічного відпочинку. Здійснити водні процедури;
  • перед сном скажіть дитині добрі слова: «Я тебе люблю», «Я пишаюся тобою…», «Я в захваті, як ти сьогодні виконав це завдання…». Адже вона сьогодні багато зробила, стала трішечки розумнішою та дорослішою. Заохочуйте її прагнення та розвиток;
  • не варто наполягати на дотриманні режиму у вихідні дні – дайте дитині час оговтатися та відновити внутрішні ресурси;
  • нехай режим стане вашим орієнтиром та помічником, а не обтяжує своїми «жорсткими межами» та «потрібно так робити».

Навчання в школі займає чималу частину життя, а виконання домашніх завдань та самостійна робота з матеріалами – для декого, мабуть, й може перевищувати кількість годин відвіданих уроків. Навчити дитину виконувати уроки удома – дуже важливе завдання у початковому періоді навчання. Чим ви можете допомогти:

  • створити комфортне робоче місце: відповідний зросту стіл, стілець. Прибрати усі зайві речі;
  • чітко встановіть з дитиною час виконання домашнього завдання. Окресліть план на другу половину дня. Якщо дитина хоче погратися, можна дозволити, але намагатися завершити виконання домашнього завдання до 17.30;
  • на кожний предмет відводиться близько 20 хвилин. Між окремими заняттями варто влаштовувати п’ятихвилинні перерви або фізкульт-хвилинки;
  • не робіть уроки за дитину, а допомагайте їх виконувати: подивіться разом, обговоріть виконання, якщо потрібно, дайте пораду. Після роботи запитайте, чи задоволена дитина, чи є помилки, що допоможе наступного разу зробити краще, на які дрібниці слід звернути увагу;
  • заохочуйте прояви самостійності, власні ідеї вашого першокласника. Звертайте увагу на те, що вдалося, діліться своїми почуттями: «я рада, що ти так швидко і вірно усе виконав», «вражена тим, які надзвичайні варіанти ти пропонуєш» тощо.

Сучасні батьки і діти дуже активні. Чимало першокласників відвідують не один гурток, виконують різноманітні шкільні завдання, беруть участь у багатьох заходах. Часто таке насичене життя дитини є відображенням амбіцій батьків і не є корисним для малої особистості, спричиняючи чималий тиск на нервову систему та емоційну сферу. Проаналізуйте, чи все, чим займається дитина саме в цьому періоді життя їй конче потрібно, чи всі додаткові заняття й заходи їй до вподоби, наскільки зручно розташовані відповідні організації, наскільки ефективне слово «скоріше», якщо у вашого учня цілий день розписано по хвилині. Висувайте адекватні вимоги своїй дитині, адже дорослі – ви, і відповідальність за фізичне і психічне здоров’я малюка, в першу чергу лежить на вас.

Високий рівень фізичних навантажень так чи інакше впливає на емоційний стан першокласника. Стабілізувати рівень емоційного стану допомагає відпочинок, прогулянки та ігри на свіжому повітрі, режим харчування та сну. Якщо ж переживання малюка занадто високі, доцільно буде «дати їм волю», допомогти малюкові їх виразити. Щоб дати вихід агресивним почуттям, можна жбурляти в стіну зім’яті аркуші газетного паперу, зробити аплікацію зі шматочків розірваного аркуша, лопати повітряні кульки Для любителів водяних процедур, великий розслаблюючий ефект матиме тепла ванна перед сном або будь-які ігри з водою (переливання, розфарбовування). Сильні хвилювання, почуття тривоги запропонуйте дитині намалювати. Поговоріть про створений образ. Нехай дитина зробить для нього те, що змінить його на краще (щось домалює або переробить, або оселить його у затишному будиночку). В жодному разі не ігноруйте почуття малюка, проявляйте до них увагу і повагу, адже почуття, які ви можете спостерігати – це маркери внутрішнього стану безпеки і комфорту вашого малюка.

І окремо хочеться звернути увагу на внутрішні стосунки у сім’ї, в якій проживає першокласник. Не зважаючи на те, що авторитетом для учня початкових класів стає учитель, найближчими і найріднішими людьми для малюка залишаються батьки. Якщо у вашій сім’ї панує взаємоповага, довіра, любов, дитина з радістю повертається додому, який є для неї місцем відпочинку, відновлення і безпеки, учень зможе довірити вам свою найстрашнішу таємницю, щоб саме ви – мама (тато) – допомогли вирішити цю життєву задачку. Довіра – це найвища ціна, якою дитина може завдячити вам за вашу турботу.

Батьки першокласників також проходять адаптаційний період: усвідомлення себе в новому статусі – мами чи тата школяра, створення нового режиму й ритму життя, розподілення робочого навантаження, надання підтримки, забезпечення родинного затишку та сприятливого мікроклімату у сім’ї, а ще власна професійна реалізація і побут… У погоні за кращим важливо не поспішати, а озиратися навкруги. Зупинки дають змогу отямитися, побачити, що насправді відбувається, звернутися до власних почуттів і істинних бажань, прибрати усе зайве та зосередитися на головному – створенні стану задоволення, радості для себе і своєї дитини у бурхливому потоці повсякденних подій і шкільного життя.