Справжні герої. Спортсмени, що воювали та воюють за Україну
Віроломний напад Росії на мирну Україну вранці 24 лютого шокував увесь світ. Наш народ став на захист своєї країни. Зброю до рук взяли не лише професійні військові. Колишні будівельники та музиканти, шофери та вчителі, представники всіх професій мужньо об’єдналися, щоб дати відсіч ворогові. В Україні знайшлося чимало зіркових спортсменів, які вважали своїм обов’язком поповнити лави тероборони та ЗСУ. Саме про них наш сьогоднішній матеріал, про героїв – мужніх людей, справжніх патріотів.
Перший наш герой – Кагал Максим – український спортсмен-кікбоксер, переможець і бронзовий призер першості світу з кікбоксингу, срібний призер відкритого чемпіонату Кременчука з регбі-7, бронзовий призер у розділі К-1 (вагова категорія до 60 кг). Родом з Кременчука. З дитинства захоплювався спортом. Здобув чималих спортивних досягнень, планував одружитися…
Максим служив у загоні спецпризначення «Азов» (позивний – «Пістон»), з яким підписав контракт ще у 2015 році. Люто захищав Маріуполь, але загинув під час авіаудару. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (2022, посмертно).
Так страшно, коли вмирають молоді хлопці, які не встигли пожити…
Вихованець ДЮСШ «Карпат» Віталій Сапіло посмертно отримав звання Героя України. Футболіст львівського клубу загинув 25 лютого у бою на Київщині. 21-річний солдат сухопутних військ України був родом із львівського села Сокільники та подавав надії у футболі. Ним навіть цікавився донецький «Шахтар». Після вторгнення Росії на територію України Сапіло був командиром танка та обороняв столицю від окупантів РФ. Він знешкодив три десятки одиниць техніки ворога і загинув під час авіаудару. «Він віддав найдорожче, що мав, за наше життя. Він – герой, а герої не вмирають», – сказав дідусь бійця Микола Сапіло.
Молодший лейтенант Юрій Блоха любив футбол та Україну. Професійний дитячий футбольний тренер Снігурівської спортивної школи, вчитель фізичної та допризовної підготовки навчав дітей не просто бути витривалими та фізично сильними, а справжніми патріотами України. Як тільки почалася війна, без жодних вагань сміливо кинувся захищати рідну Миколаївщину. Він не лише відважно протистояв ворогу, а й героїчно захищав побратимів, рятуючи їхні життя. Загинув у бою за Україну на Миколаївщині, де прожив усе життя… Про смерть Юрія Блохи повідомили 2 березня.
За визначну особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 122/2022 від 10 березня 2022 року молодшому лейтенанту Блосі Юрію Ігоровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Наступний герой, про якого ми сьогодні розповімо, – нацгвардієць Віталій Мерінов. Чотириразовий чемпіон світу з кікбоксингу, чемпіон України з універсального бою, майстер спорту з боксу, фіналіст першості Європи з боксу, чемпіон України з універсального бою, володар найвищої нагороди спецназу – крапового берета – у перший же день війни вирушив у військову частину, щоб стати на захист України.
Віталій Мерінов родом із Івано-Франківська. Із 2015 року – депутат Івано-Франківської міської ради 7-го скликання від партії «УКРОП» як безпартійний. Працював тренером. Мріяв створити потужну академію боксу, щоб Івано-Франківськ міг виховувати зірок спорту для України. Нині у складі військ ЗСУ воює за Донеччину. Під час одного з таких боїв Віталій Мерінов отримав вогнепальне осколкове поранення в ногу. У Дніпровській лікарні зробили операцію, а завершував лікування в Івано-Франківську. Нині вже готується до нової ротації. А тим часом дома його чекають дружина й однорічна донька.
Радянський та український футболіст – Юрій Миколайович Вернидуб – захисник та півзахисник, тренер. У перші дні війни опинився в Португалії, де його “Шериф” у плей-офф Ліги Європи грав із “Брагою”. Відразу після повернення до Тирасполя Вернидуб залишив клуб і вирушив до України, де вступив до лав Збройних сил України.
Він захищає нас із вами, наш суверинетет, наш спокій.
Тенісист Сергій Стаховський теж повернувся зі Словаччини, де останнім часом проживав із сім’єю, і зараз захищає Київ із автоматом у руках.
Біатлоністи зі зрозумілих причин вміють поводитися зі зброєю краще за інших. Дмитро Підручний служить у Нацгвардії у рідному Тернополі. Разом із ним – двоєборець Дмитро Мазурчук. Колега та землячка Підручного Анастасія Меркушина вирушила до прикордонних військ: «На міжнародних змаганнях на мою честь неодноразово здіймався прапор України. Настав час захищати його і змінити біатлонну гвинтівку на автомат», – каже дівчина.
Гравець національної збірної України по футболу (2010 – 2016 рр.), захисник Артем Федецький приєднався до територіальної оборони рідного Луцька. Те саме зробив і легендарний Олег Лужний.
Допомагає ЗСУ захисник «Шахтаря» Віктор Корнієнко.
Зірковий боксер Олександр Усик на момент початку війни опинився за кордоном, проте повернувся на Батьківщину та записався до тероборони.
Так само вчинив і Василь Ломаченко, який перебував у Греції. Нині він у територіальній обороні рідного Білгорода-Дністровського.
Захищають рідну країну також й інші боксери.
Вступили до тероборони Макс Бурсак та Ігор Шевадзуцький.
Ми розповіли далеко не про всіх спортсменів, які стали на захист країни. Їх дуже багато.
Усі разом ми наближаємо момент великої Перемоги!