arch

Бібліовісті

Інформаційно-ігрова програма «Барви осені» у Ржавецькому інтернаті

IMG-VЩоразу, коли ми приїжджаємо до Ржавецького психоневрологічного інтернату, в нас, бібліотекарів,  купа різних емоцій – сум від споглядання життєвих умов вихованців, жалість до вихованців через їх вади, а найбільше – радість від того, коли проводиш захід і дивишся на їх усміхнені, іноді зосереджені очі. Так було і цього разу. 12 вересня фахівці Харківської обласної бібліотеки для дітей завітали до чоловіків та юнаків психоневрологічного інтернату із інформаційно-ігровою програмою «Барви осені» та отримали купу емоцій.
Цього разу разом із фахівцями приїхав містер Вересень – велика лялька з пап’є-маше, яка посвятила цих чоловіків у читачі. Щоб його розвеселити, усі доклали чимало зусиль: тут були  пісні й танці-руханки на осінню тематику, під які чоловіки із радістю плескали в долоні та намагалися підспівати, і цікаві загадки про овочі за книгою Н. А. Надєждіної, і захопливі розповіді, і незвичні майстер-класи.

Особливий інтерес виклала у вихованців історія навчального процесу, адже восени усі діти йдуть до школи. Прослухавши невеличку розповідь про те, як вчились, як з’явилась писемність, та на чому й чим раніше писали, наші новоспечені читачі вирішили самостійно спробувати писати пір’ям та чорнилами так, як це робили наші предки. Скільки радощів та посмішок на обличчях ми побачили! Виявилося, це не так і просто. Замурзавшись в чорнило, один чоловік доклавши чимало зусиль зобразив рибу та подарував цей аркуш нам на згадку.
Трішки сміху та гумору додали оповідання В.Голявкіна та В.Драгунського, які виразно прочитав містер Вересень, поки фахівець бібліотеки проводив майстер-клас з оригамі зі створення кленового листя. Насамкінець фахівці підготували загадки, за допомогою яких перевірили, наскільки добре вміють рахувати. Усі отримали цукерки та одразу ж почали переглядати, подаровані під час посвяти в читачі, книги та журнали.
Найбільша радість була від живого спілкування, кожен намагався нас торкнутися, потримати містера Вересня в руках, запитати про те, як у нас справи. Щирі та безпосередні ці люди проводжали нас аж до воріт, на ходу обіймаючи, тиснучи нам руки й з такою ніжністю тримаючи зроблені ними кленові листочки, що на очі мимоволі наверталися сльози…

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Вверх