arch

Бібліовісті

Фестиваль актуальної пам’яті «Недитячий час»

DSC 1685-1(до Дня пам’яті та примирення, 72-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)

З 3 до 5 травня 2017 р. на головних культурних майданчиках нашого міста відбувся Фестиваль актуальної пам’яті «Недитячий час».
Головними організаторами його стали Етнографічний музей «Слобожанські скарби» ім. Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» та Харківська обласна бібліотека для дітей*.
«Недитячий час» – таку назву організатори фестивалю обрали невипадково, адже упродовж трьох днів на різних локаціях міста відбувалися зустрічі з людьми, у долю яких війна увірвалася в дитинстві.

ФОТО

___________________________________________


День перший.
Перший день Фестивалю пройшов у стінах Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (НТУ ХПІ). Відкрився фестиваль допремʼєрним показом документального фільму «Час недитячий» (Кіностудія «Укркінохроніка», 2016) та зустріччю із режисером, лауреатом міжнародних та національних кінофестивалів Ольгою Самолевською (м. Київ).
«Більше 70 років відділяє наше покоління від часів Другої світової війни, але пам'ять людська живе у книгах, спогадах, фотокартках, листах. Адже поки ми пам’ятатимемо про ту війну, не буде іншої, не буде втрат, горя, сліз матерів, які втратили своїх синів та чоловіків», – саме такими словами Ольга Самолевська привітала учасників Фестивалю. Переглядаючи документальний фільм усі присутні, затамувавши подих, відчували увесь біль й жах, з якими стикаються діти під час війни.
«Війна – це страшно… Заклеєні навхрест вікна… Розстріли людей… Загиблі під гусеницями танку…» – такі згадки дітей війни того часу ми почули. Дитинство, найщасливіша пора кожної людини, перетворилась для них, дітей війни, на нескінченну низку жахливих подій, про які страшно згадувати… Поки тривали зйомки кінострічки про ту давню війну, на сході України почалась вже інша сучасна війна, і режисер Ольга Самолевська, як багато тих дівчат і хлопчиків, які повернулися живими з зони АТО і стали героями її нової кінострічки, висловила думку, що війна – це невиправдана жорстокість, безглуздя. «Там було страшно… Вибухи… Ховалися у підвалі… А до якого віку я буду боятися грози?..», – саме так згадують сучасні діти сучасну війну. Щоб цього не повторилося, потрібно проводити подібні зустрічі і фестивалі.
Того ж дня у читальній залі кафедри етики, естетики та історії культури відкрилася виставка спогадів за результатами міського краєзнавчого конкурсу студентських робіт «Недитяче дитинство: 1941–1945».
День другий.
4 травня Харківська обласна бібліотека для дітей у фойє Театрально- концертного центру (вул. Сумская, 25) влаштувала відкриття виставки «1941–1945: фотоісторія в сімейному альбомі» за результатами міського студентського краєзнавчого конкурсу, на який було подано близько 60 фотографій з есе-розповідями про героїв фото. У виставковій залі представлені роботи студентів НТУ «ХПІ», ХНАДУ, ХНУРЕ, ХНПУ ім. Сковороди, а також мешканців міста, у яких виникло бажання розповісти про своїх рідних, які пережили лихоліття Другої світової війни. Більшість учасників конкурсу презентували фотографії родичів, які воювали, розповіли про їх бойові шляхи, подвиги та нагороди. Також виявилося чимало історій і про тих, хто потрапив на примусові роботи до Німеччини або дитиною пережив окупацію у рідному місті чи селі.
У межах виставки пройшла зустріч із письменницею та співачкою, лауреатом літературних премій Елеонорою Булгаковою. Увагу слухачів привернув перегляд фільму з серії «Діти війни» про воєнні дитячі спогади Е. Булгакової та кліп «Нет побед ни у одной войны», створені режисером та видавцем Віталієм Михайловим на слова й музику поетеси. Як дитина війни, Елеонора Булгакова згадувала: «І досі прокидаюсь від жахливих снів, в яких літають німецькі винищувачі та відлунюють у серці звуки вибухів». Ці роки закарбувалися в пам’яті, але їх важко згадувати.
Наприкінці цього Фестивального дня у Театрально-концертному центрі прйшов  урочистий концерт «Пам’ятаємо», на який запросили особливу категорію глядачів – вихованців інтернатів та санаторіїв Харкова й області. Лунали пісні про війну, звучав оркестр, барабанний дріб, що болем та радістю відлунювали в дитячих серцях.
Того ж дня відбулося нагородження учасників фотовиставки дипломами.
День третій.
Заключним заходом Фестивалю актуальної пам’яті «Недитячий час» стало відкриття виставки «Історія одного трикутничка» в Харківському історичному музеї ім. М. Ф. Сумцова та перегляд документальних фільмів «Діти війни», героями яких стали Елеонора Булгакова та Геннадій Михайлов.
У межах патріотичного проекту перед слухачами виступали зі спогадами діти війни – літні люди, від слів яких мурашки пішли по шкірі: «Так голодували, що їли тих, хто вмирав… Переправлялись рікою діти на пароплаві. Обстріли – і досі перед очима стоїть річка, на поверхні якої пливуть білі панамки… За кожного вбитого німця, обирали з нашого села трьох людей і вішали їх… Ми йдемо – люди мертві на деревах висять…».
Пройшли зустрічі з лауреатом міжнародних премій, авторкою книги про окупований Харків «Когда не было лета» І.В.Мельницькою та викладачем Політеху, проф. І.О. Шудриком, автором книги «Фронтовики та їхні діти», демонструвалися документальні фільми з серії «Діти війни».

День пам'яті існує для того щоб не повторювати в майбутньому помилок минулого, і вшанувати тих хто віддав життя заради свободи нашої країни і народу.
Фестиваль завершився, але пам'ять житиме вічно у спогадах та документах.
_________
•    за підтримки ректорату та Профспілкового комітету студентів НТУ «ХПІ», факультету соціально-гуманітарних технологій НТУ «ХПІ», Харківського відділення Українського етнологічного центру ІМФЕ НАН України, Академії військово-історичних наук і козацтва ГШ СКВ, Центру краєзнавства ім. акад. П.Т. Тронька при ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Асоціації випускників, викладачів і друзів ХНУ ім. В.Н. Каразіна, історичного факультету ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, Обласного організаційно-методичного театрально-концертного центру, Харківського історичного музею ім. М.Ф. Сумцова, театрального факультету Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського, видавництва «Дуліби» (Київ).

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Вверх